Двадцять перше сторіччя — сторіччя розвитку інформаційних технологій, глобальних інтеграційних процесів у суспільстві, перебудови в освіті і, відповідно, змін у свідомості людей. У таких умовах усе більшої ваги мають набувати питання економічної та професійної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де розвиваються нові економічні відносини між державою та особою, де з кожним днем зростають вимоги до якості роботи, компетентності людей, які її виконують, та до їхніх моральних якостей. Оновлена система освіти в Укра­їні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних на­вичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особис­тості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні та загальнотрудові навички, залучає до сус­пільно корисної праці.

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшою ві­ку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щас­ливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випад­ку ночуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змі­нилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань і про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток мораль­них почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною "протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв'язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розпові­дей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам'ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім'ї.

Практика спілкування з дітьми старшого дошкільного віку по­казує, що у більшості з них уже сформовано негативне ставлення до праці як до суспільного явища і інтерес до неї відсутній.

Здебільшого діти не мають інформації щодо мотивів і значущос­ті праці, або ж у їхній відомості така інформація постає у викривле­ному вигляді.

Знання про працю дорослих та представників різних професій діти також отримують у родині та у дитячому садку. Так, ми дуже мало позитивно говоримо про свою роботу, невдоволеність життям знаходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти.

І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї.

З раннього віку потрібно привчити дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, допомоги своїм рідним. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю дорослих. Спочатку їм просто цікаво, а згодом у них виникає бажання допомогти — ось тут і закріплюються трудові навички і звички, проявляється працелюбність. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя тісно пов’язані з працею.

Діти з охотою виконують будь-яку роботу пов’язану з домашнім господарством. Дитина обов’язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Малюка потрібно вчити працювати — показ, розповідання, заохочення, нагорода — види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці. Гра і праця дошкільників тісно пов’язані, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці.

Ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати їх до ремонту і виховувати вміння ремонтувати це виховує у дитини бережливість. Закінчивши гру, потрібно привчити складати свої іграшки. Необхідно проявити вимогливість до дитини і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу. Всі види праці, які під силу дошкільникам, цінні для їх різнобічного, фізичного і психічного розвитку. З самообслуговування починається трудове виховання дитини. Умивання, одягання, самостійне вживання їжі — потребує до себе великої уваги — це база, основа самообслуговування.

У сім’ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, витирають пил, допомагають накривати стіл.

А що робити коли дитина не хоче працювати? Зацікавте дитину: склав іграшки — багато вільного місця для гри з м’ячем, вимив руки після їжі — чистий одяг, книга. Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи — чи чисто, охайно, чи правильно.

Деякі батьки вважають, що навичок необхідно навчати, навчати довго і терпеливо, через гру,змагання. Привчаючи дітей до порядку, потрібно строго вимагати цього і від себе. Не бійтеся розсипаної муки при приготуванні торта для тата, мокрої сорочки при пранні хусточки зверніть увагу на задоволене обличчя своєї дитини — ваша дитина задоволена собою, впевнена в собі,в такої дитини ніколи не виникне комплекс неповноцінності за невміння.